реклама

"Знак оклику!": Хто і як вбиває активістів Майдану?

Журналісти "Знаку оклику!" – про найбільш зловісну таємницю нинішньої української революції
28 січня, 16:01
3588
2

Наразі офіційно підтверджено насильницькі смерті Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Руслана Сеника, – усіх їх застрелили за різних умов, різними боєприпасами із застосуванням різної зброї. Викраденого з лікарні Юрія Вербицького після побиття і катування кинули замерзати в лісі. Хто проводить ці, по суті, позасудові страти? Офіційні силовики, які повністю зірвалися з гальм? Чи утаємничені ескадрони смерті, спеціально рекрутовані для проведення таких спецоперацій?

Про жертви Майдану – журналіст "Знаку оклику!" Тетяна Шустрова.                                           

ВІТАЛІЙ САКАЛ, перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України:

- МВС України підтверджує два факти смерті, про які надійшли повідомлення від учасників масових заворушень у Києві. Експерти встановили, що обидва молодики загинули внаслідок вогнепальних поранень.

У 20-річного Сергія Нігояна виявили три поранення: одне непроникаюче – в голову – її захистила каска. Але два інші – в груди – стали проникаючими і смертельними. Шокуюче відео, яке вдалося знайти журналістам "Знаку оклику", свідчить про те, що молодого хлопця застрелили пострілами свинцевої дробі чи то пак картечі, схоже, з гладкоствольної зброї. Ось ці рештки. А от 25-річний Михайло Жизневський помер від наскрізного вже кульового поранення грудної клітини, зробленого з нарізної зброї: куля влучила в серце, пройшла навиліт, але траєкторія її польоту свідчить, що стріляли, найімовірніше, згори справа.

Зараз тут, на вулиці Грушевського, бойових дій немає. Легко можна поспілкуватися з людьми і розгледіти, хто чим займається. Тоді ж, у ніч штурму, коли тут кидали гранати, пляшки з запалювальною сумішшю і було чути звуки пострілів – у натовпі панувала суцільна метушня. І зараз складно з упевненістю сказати – зумисне чи випадково застрелили Жизневського та Нігояна. До того ж, свідків цієї події досі не знайшли.

З якої зброї і якими саме боєприпасами вбили Нігояна та Жизневського – ще має встановити експертиза. Але МВС уже  поспішило відхреститися від цих смертей.

ВІТАЛІЙ САКАЛ, перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України:

Набої, якими завдано тілесних ушкоджень обом загиблим, на озброєнні підрозділів відомства немає та міліцією не використовуються. Крім того, працівники міліції та військовослужбовці внутрішніх військ, які несуть службу з охорони громадського порядку, перебувають там без табельної вогнепальної зброї.

Кабінет Міністрів також поклав відповідальність за вбивства на учасників Майдану.

МИКОЛА АЗАРОВ, прем’єр-міністр України:

Як прем’єр-міністр України офіційно заявляю, що жертви, які, на превеликий жаль, вже є, на совісті і на відповідальності організаторів і певних учасників масових заворушень.

Сергій Нігоян не був терористом, – кажуть односельці молодого вірменина з села Березнуватівка, що на Дніпропетровщині.

Сусідка:

Жалко страшно, хороший мальчік. Радіотєхнікою любив заніматься, паяв. Така дитина, спокійна, хороша. Сім’я у них хороша.

Не вірить у наклепи й батько Сергія. Жодних екстремістських нахилів за хлопцем не помічали.

ГАРІК НІГОЯН, батько загиблого протестувальника Сергія Нігояна:

– Мы с первого дня относились очень жестко. Но он не слушался: "Нет, я поеду". Я говорю – зачем? Он говорит: "Я не за того и не за того. Я сам по себе, я сам за себя". Я звонил, говорю – может тебя заставляют? – Нет, говорит, никто не заставляет.

Як розповідав за 4 дні до загибелі сам Сергій в інтерв’ю одному з телеканалів, на Майдан він приїхав за покликом серця.

СЕРГІЙ НІГОЯН, протестувальник (відео за кілька днів до загибелі):

Я не зміг спокійно реагувати на те, що "Беркут" побив студентів. Таких самих громадян, студентів, як я. До останнього стояти, хоч через кров, але все рівно. Я особисто пройду, я готовий.

Чи знав Сергій, наскільки пророчими виявляться його слова? І саме він першим віддасть життя в боротьбі за краще майбутнє українського народу?..

Загиблий білорус Михайло Жизневский приїхав до України з Гомеля. Жив і працював у Києві та Білій Церкві. Був членом радикальної організації УНА-УНСО.

Однодумець Жизневського:

Він займався охороною. Брав активну участь у всіх протистояннях. Він захищав мирних демонстрантів від свавілля "Беркута".

Близькі Михайла переконують, що убили його навмисне – за наказом силовиків.

Однодумець Жизневського:

Дуже маленька ймовірність того, що це була випадковість. Тому що прямий постріл у серце – не кожен навіть снайпер може його зробити. Є підозра, що це було цілеспрямовано. Але доказів немає.

Прощалися з Михайлом у день його народження. Трагічна гра цифр: 26 січня хлопцеві мало би виповнитися 26 років. Провести Жизневського в останню путь прийшли тисячі киян, зокрема, відомі політичні та громадські діячі.

АНДРІЙ ПАРУБІЙ, народний депутат України:

- Ті звірі не мають нічого святого в серці. В 21-у столітті на мирному протесті коли вбивають людей такими кулями – це свідчить про те, що це не влада. Це банда, це терористи.

25 січня у лікарні від вогнепального поранення помер активіст із Львівщини, 45-річний Роман Сеник, поранений під час сутичок на Грушевського. Йому пробило легені, довелось ампутувати руку. Чоловік був у вкрай важкому стані, так і не отямився. Його поранили ось такою кулею, її різновид називається "Блондо", винайдена вона в роки Другої світової як засіб боротьби з автотехнікою, а нині ефективна при полюванні на крупного звіра. На одній з останніх зброярських виставок на стенді було чітко вказано – це боєприпаси спеціального призначення, використовуються, зокрема, при вибиванні замків.

Ще більш утаємничені смерті викрадених активістів. Один із них – львів’янин Юрій Вербицький, сейсмолог і кандидат наук. Чоловікові було за 50, він не брав активної участі в озброєних протистояннях – підтримував однодумців морально і стежив, щоб не було провокацій. Його разом із іншим активістом Ігорем Луценком викрали прямо із Жовтневої лікарні, куди Юрій звернувся із травмою ока.

ІГОР ЛУЦЕНКО, активіст Євромайдану:

- Туди зайшло близько 10-и дужих хлопців. Мене зразу скрутили, побили і його витягнули, погрузили в чорний мікроавтобус і на великій швидкості рушили в бік лісу. Там спочатку разом допитували, а потім розтягнули по різних кінцях лісу і я чув, що пресують дуже цього Юрія.

Луценка жорстоко покалічили, однак Вербицького допитували із ще більшим цинізмом, через те, що він був львів’янином. Луценко згодом знайшовся живим. Вербицький – ні. Пізніше його труп виявили із зв’язаними кінцівками у лісосмузі Бориспільського району. На пізнання тіла загиблого до моргу їздив його друг Роман.  

РОМАН МИХАНІВ, друг загиблого Юрія Вербицького:

Там просто жахливо. Мене трусило так, що я не міг опанувати нервовий стрес. Це навіть словами передати все важко. Перебиті ноги бітою, що навіть кістки були видно на шкірі, шкіра злізла на ногах. Потім спина вся була синя, руки сині, лице розбите. Збоку з правої сторони ребра були як поламані і випирали з шкіри. Це для здорової людини, як я – я просто не витримував.

Роман стверджує, що Юрія везли убивати, бо якщо б хотіли залишити живим – покинули б разом з Луценком. Між тим, офіційною версією смерті активіста назвали переохолодження.

СЕРГІЙ ВЕРБИЦЬКИЙ, старший брат Юрія Вербицького:

Це взагалі смішні версії, не хочу говорити того, що не знаю: налякати, вбити. Думаю, якщо залишають людину з ушкодженими ногами в лісі на морозі мінус 20, це або – вони що не розуміють, що він звідти не вийде?

Отже, кількість жертв Майдану невпинно зростає. Допоки загальнонаціональне повстання триває – жертв революції може бути іще більше.

реклама
реклама
НОВИНИ
20 жовтня, понеділок
більше новин
Читайте також
реклама
реклама
Програми ТВІ
обрати програму