Олександр Ябчанка: «Нині медиків ставить перед вибором: бути жебраком або рекетиром»

Олександр Ябчанка: «Нині медиків ставить перед вибором: бути жебраком або рекетиром» Фото: medprosvita.com.ua
Олександр Ябчанка: «Нині медиків ставить перед вибором: бути жебраком або рекетиром»

На цьому парламентському тижні Верховна Рада має шанс схвалити документи, необхідні для старту медичної реформи з 1 січня 2018 року. Вже зараз зрозуміло: голосування відбуватиметься під шаленим тиском тих, хто намагається загальмувати зміни та отримати політичні дивіденди. Про рівень роботи над незручними для деяких депутатів законопроектами у комітетах та експертному середовищі свідчать цифри. Так, до ухваленого на початку червня у першому читанні законопроекту №6327 про державні фінансові гарантії надання медичних послуг подано 886 пропозицій. Найнебезпечніші ті, що стосуються скасування ідеї впровадження співдоплат держави та пацієнта. Адже усі спроби усунути їх можна розцінювати як нівелювання усієї реформи. Про це, зокрема, говорить керівник напряму охорони здоров’я «Реанімаційного Пакету Реформ», лікар-педіатр Олександр Ябчанка.

Фото: medprosvita.com.ua

 

Нині від медиків у звичайних поліклініках часто можна почути, що вони не розуміють, як працюватимуть після старту реформи. Які зміни очікувати педіатрам, терапевтам та сімейним лікарям?

Зараз у системі охорони здоров’я є три основні гравці: держава, громадяни та медики. Що відбувається? Держава обіцяє громадянам, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Але на практиці по-іншому. Коли громадянин приходить за медичною допомогою, то 95% медикаментів він купує з власної кишені. Скільки залишає з, так званими, неформальними платежами у різні благодійні фонди, подяки лікарю, того не знає ніхто. Але ж у Конституції написано, що громадянин України платити у лікарні не має. При цьому держава розподіляє бюджет системи охорони здоров’я, а це 3,4% ВВП – приблизно 77 мільярдів гривень, таким чином, аби середня заробітна плата медика була трохи більше трьох тисяч гривень. Зрозуміло, що у тій ситуації, коли заробітна платня у лікаря така мала, у нього варіантів не багато. Він або лікує безоплатно і чекає, що йому пацієнти щось дадуть, або не дадуть. Тобто відчуває себе жебраком. Я знаю, як це воно – працював лікарем вісім років. Або ж каже таксу і тоді лікує. Але це вже не лікар, а рекетир.

Тобто вся система охорони здоров’я нині виглядає так: держава обіцяє громадянам безоплатну медичну допомогу і перекладає виконання своїх обіцянок на голови медиків, котрих ставить перед вибором: бути жебраком або рекетиром.

Що пропонує МОЗ?

Відійти від пустих обіцянок та перейти до конкретики – гарантованого пакету медичних послуг. Це перше. Друге. Чому у лікаря така низька зарплата? Тому що зараз гроші у нашій системі охорони здоров’я використовуються вкрай неефективно. Вони йдуть на бюджетне утримання закладів охорони здоров’я. Це означає, що розподіл коштів відбувається за принципом: більш-менш усім порівну. Наприклад, є у нас два райони, у кожному з яких по лікарні. Проте пацієнти з обох вирішили, що їм зручніше ходити у лікарню одного з них. Але гроші кожна з цих лікарень отримає все одно на кількість людей, яка прописана у конкретному районі.

Так відбувається скрізь в Україні, бо багато людей не живуть за містом своєї прописки. І я особисто не можу піти у поліклініку, приміром, Подільського району Києва, бо маю прописку в Оболонському…

Вірно. Тому що зараз діє принцип не гроші ходять за пацієнтом, а пацієнт за грошима. Відповідно така система розподілу бюджету призводить до того, що поліклініка не зацікавлена у пацієнті – їй фіолетово, прийдете ви до неї чи ні, бо медустанова отримала фінансування з огляду на те, що ви там прописані. Це призводить до тотальної урівняловки. Виходить, що гроші на охорону здоров’я таким тоненьким шаром розпилюються на всю систему. Зокрема, на лікарні, у які не звертаються пацієнти.

Є приклад?

Ми були у Дрогобичі. Голова районної ради міста говорить, що до них у лікарню їздять з сусідніх районів, і вони їх лікують коштом, що розраховано на своїх… При цьому лікарня Дрогобича не може відмовити пацієнту. Вона може сказати, що треба йти у свою лікарню, але, згідно закону, не може відмовити у медичній допомозі. Тому що той, кому відмовили може звертатися до суду. Що відбувається далі? Керівники цього району, до лікарні якого йдуть пацієнти, просять у сусіднього гроші за їх пацієнтів. Ті, звісно, відмовляються, мовляв, пацієнт може вільно обирати лікаря. На практиці це відбувається так, що людям з іншого району пропонують платити «благодійні внески». Але ж пацієнту обіцяно в Конституції, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога безоплатна. Але по факту платять всі і скрізь.

Так до чого я веду? Середня заробітна платня лікаря така мала тому, що гроші використовуються вкрай неефективно. Є лікарні, де роздутий штат – є і кочегар, і водій головного лікаря, і секретарка головного лікаря. Але вони отримують своє фінансування.

Так що змінюється для конкретного лікаря, що медики мають робити?

Змінюються ролі учасників у цій системі. Коли гроші починають ходити за пацієнтом, лікарня отримуватиме більші кошти. Але ж пацієнти йдуть не у лікарню, а до лікаря. Тож  лікарня відповідно зацікавлена, аби у ній працювали саме такі лікарі, до яких ідуть пацієнти.

Аби система запрацювала, держава має отримати змогу купувати послуги в медичних закладах, а не просто фінансувати їх з бюджету. Для цього вони мають бути реорганізовані з бюджетних установ у підприємства.

Які підприємства?

Комунальні некомерційні.

Тобто всі медичні заклади в Україні мають перейти на іншу форму господарювання?

Не треба плутати з власністю. Тоді у середині закладу теж міняється система фінансування. Зараз бюджетний заклад має тарифну сітку, і, згідно неї, він оплачує працю медиків. Коли лікарні чи поліклініки перетворяться на підприємства, то, згідно Господарського кодексу, підприємство зможе укладати контракт з працівником, і умови контракту визначатимуть лише вони. Ми зараз говоримо про первинку.

Тоді починає діяти інша схема, відмінна від тієї, про яку ми говорили спочатку. Є тепер лікарня і пацієнти. Останні самі собі обирають лікаря, якого хто захотів, і підписують з ним декларацію. Лікар збирає декларації з усіх своїх пацієнтів, інформацію про них відправляє в єдиний реєстр, її отримує новостворений орган - Національна служба здоров’я. Вона укладає контракт з медичним закладом про обслуговування цих пацієнтів. Тепер у середині медичного закладу теж є контракт між ним та працівником. У ньому мова йде про те, що чим у тебе більше пацієнтів, тим більша твоя заробітна плата.

Тобто держава виділятиме на кожного пацієнта певну суму…

370 гривень.

Ці гроші розподілятимуться як на зарплатню лікарю так і на утримання медичного закладу?

Так, ці гроші держава платитиме за послугу. Як лікарня ці гроші розподіляє – це внутрішня її справа. Вона може на ті гроші поставити нові пластикові вікна, а може преміювати ними працівників, які краще працюють з пацієнтами та розказують, яка добра у них поліклініка, укладають більше декларацій.

Тобто кожна лікарня визначатиме, яка зарплата буде у лікаря, а держава це питання не контролюватиме?

Так, медичний заклад стає підприємством, і його робота регламентуватиметься вже не Бюджетним кодексом, а Господарським. Якщо спростити, то Бюджетний кодекс працює за принципом: ти можеш робите лише те, що тобі дозволено, Господарський: ти можеш робити те, що тобі не заборонено. Відповідно бюджетом розпоряджається сама лікарня. І вона сама відповідає, скільки держава у неї закупить послуг. І тепер ви питаєте, де тут місце лікаря. Гроші коли почнуть ходити за пацієнтом, той піде до лікаря. Тому лікарня має фінансово мотивувати лікаря працювати краще. На первинці дуже прості стосунки виходять. Ще раз повторюю: лікарня укладає контракт з лікарем, той декларацію з пацієнтом, і від кількості пацієнтів буде залежати, скільки держава виділить коштів лікарні, і скільки зароблятиме лікар. Тобто зарплата лікаря значно зросте.

Окрім збільшення зарплати, що ще вже скоро зміниться для лікаря? А що він має робити сам?

Почати укладати декларації, коли Міністерство оприлюднить бланк такої. Він має вчитися, ходити на курси. Ці лікарі первинки, з якими будуть укладати декларації, є трьох видів: педіатр, терапевт та сімейний лікар. І лікар вирішує, йому залишатися лише педіатром чи стати сімейним лікарем, для чого треба пройти відповідні курси. Але у останнього з’являється конкурентна перевага – він одразу зможе укладати декларації стосовно дітей та дорослих. Так з часом з’являється прозорий ринок медичних послуг, на якому надавачі їх почнуть конкурувати між собою.

Пацієнт не одразу знатиме, до якого лікаря хоче йти?

То починайте вивчати лікарів у своїй поліклініці.

Чи я зможу укласти декларацію, а потім розірвати її і піти до іншого?

Звичайно. На першому етапі це можна буде робити необмежену кількість разів – не буде обмежень по кількості спроб заміни лікаря, бо зараз така ситуація, коли лікарям та пацієнтам треба притертися один до одного. У Польщі ця система працює наступним чином: можна поміняти лікаря два рази, а за третій треба вже доплатити. У нас такого не буде. І не треба буде розривати ніякий контракт, а просто укласти декларацію з іншим лікарем, і у єдиному реєстрі пацієнтів заміна відбувається автоматично.

Нині до проголосованого у першому читанні законопроекту №6327 вноситься велика кількість поправок. Які з них вважаєте найбільш прийнятними, а які ні?

Неприйнятні ті рекомендації народних депутатів, які рекомендують забрати співдоплати на другому рівні, вдаються до відвертого популізму. Тому що всі розуміють, що 100% безоплатної медичної допомоги в Україні ніколи не було і не буде. А останнім часом це дійшло до абсурду. Кожен громадянин знає, коли ти йдеш у державний чи комунальний заклад охорони здоров’я, то платити щось треба буде.

Але ж є ті, хто не платить, принаймні, на первинці…

Платити чи ні – це особиста справа. Але ситуація, коли у лікаря зарплата 3200 гривень, ненормальна. Як він має вижити на неї? Так, ті, хто не платить, робить все по закону. Чи справедливо це? Вирішувати пацієнтам. Але у лікарів з того приводу є діаметрально протилежні думки. Лікар зараз фактично жебрак. І коли депутати зараз говорять, що співдоплати – це погано, то вони або дійсно не розуміють, що громадяни завжди зараз доплачують, але я у це не вірю, або вони вважають нас невігласами, що ми повіримо, що вони за нас дбають. Це махровий популізм. Але це найключовіші правки, які цю реформу можуть поховати. Якщо не буде можливості офіційних співдоплат, то все й надалі залишатиметься у тіні.

Співдоплати передбачаються на другому рівні. Скажіть, що має бути для громадянина України гарантовано безоплатно на першому?

Візит до педіатра, терапевта або сімейного лікаря, екстрена медична допомога, паліативна. І останнє, що я чув, до цього переліку мають увійти ведення вагітності та пологів.

У яких пропорціях будуть співдоплати на другому рівні?

Зараз цифри обраховуються. Є ідея, аби Національна академія наук як академічний інститут була флагманом для переходу на послугу.

Але це довгий процес. Без остаточних обрахувань можна почати реформу?

Так, медреформа має стартувати з первинки. На ній простіше було обрахувати ціну послуги. На 2017 рік бюджет первинки у перерахунку на одну людину становив приблизно 210 гривень. Зараз ще до початку реформи Кабмін запланував додаткові кошти на медицину з наступного року – до 77 мільярдів додадуться ще 25 мільярдів гривень на три роки. Тому є шанс, коли реформа стартане, а це відбудеться вже не з липня 2017 року, а з січня 2018 року, то ця сума на одного громадянина буде вже не 210 гривень, а 370 гривень. Відчуваєте різницю? Але найголовніше – це не дати більше грошей, а те, аби ті гроші почали використовувати ефективно. А це буде тоді, коли сам пацієнт обиратиме лікаря. Тому, я думаю, що Кабмін вчинить наступним чином: вони будуть преміювати лікарів. Я не бачив ще нормативних актів, але я би рекомендував йти цим шляхом. Є на кожного пацієнта умовно розрахована сума у 370 гривень. Це на пацієнта, який географічно числиться на тій території. Якщо лікар, який надає послуги тим пацієнтам укладає з ними декларацію, внесе її в електронний реєстр, то ця сума 370 має бути більшою. Таким чином лікар буде вмотивований укладати декларації з пацієнтом.

Тобто буде перехідний період. Як він виглядатиме?

Є центр первинної медико-санітарної допомоги. Фінансування на нього розраховується з огляду на кількість пацієнтів, які прописані поряд у районі. Держава дає гроші на кожного 370 гривень. Все одно стартово держава буде розраховувати на цей центр такі гроші. Але паралельно держава дає пропозицію, від якої неможливо відмовитися: якщо ти вносиш пацієнтів до єдиного реєстру, то ця сума буде більшою: 370 плюс. Цим «плюсом» може бути коефіцієнт на дітей, людей похилого віку… Нині у Міністерстві фінансів тривають дискусії. Тоді пацієнтів, з якими укладені декларації, вносять в зелений список. І це вже реальні пацієнти, за якими пішли гроші. А якщо пацієнт географічно прописаний у районі, де поліклініка, але живе в іншому місці, і там уклав декларацію, то гроші підуть в інший медзаклад. Таким чином запуститься ринок.

Але для цього органи місцевого самоврядування мають реорганізувати мережу. Тобто провести аудит, порахувати, скільки грошей отримував у попередні роки, скільки хотів би отримувати наступного року, якщо переведе пацієнтів в електронний формат. На місцях мають бути ухвалені рішення, як і що реорганізовувати, зважаючи на наявність ефективних та неефективних закладів.

Чи органи на місцях мають вирішити, яка лікарня ефективна, а яка - ні, і що робити з тими, до яких, як Ви говорили, звертаються рідко?

Так це все уповноважені зробити органи місцевого самоврядування. Як і реорганізація лікарень з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства. Єдине, що могло зробити міністерство, подати відповідний законопроект.

Фото: from-ua.com

 

Чи можливі скорочення медиків на етапі реорганізації медичних установ?

Не читайте совецких газет! Навіщо їх скорочувати, коли медиків не вистачає. Просто треба зробити, аби їх робота була ефективною. І ми їм про це говоримо. За п’ять місяців ми об’їхали 63 міста, у яких спілкувалися з органами місцевого самоврядування, лікарями, пацієнтськими організаціями. Ми представляли концепцію реформи з питання фінансування. У відповідь слухали зауваження та пропозиції, відділяли плач Ярославни від конструктиву. І це такий собі незвичний для України принцип робити політику в державі. Тут же всі звикли, що рішення приходять зверху, а не знизу, а тоді все не працювало. Аби на місцях сприйняли рішення як своє, то воно має йти від тих, кого воно стосується. У центрі змін має стояти пацієнт та медик, останній має робити так, аби перший залишався здоровим. Але система має бути вибудувана таким чином, аби ресурс, який у тебе є, був би спрямований на збереження здоров’я пацієнта. Але при цьому лікаря потрібно фінансово вмотивувати. І в тому нема нічого такого, адже ми платимо лікарю за результат.

Як виглядатиме система, коли запрацює вся?

450 тисяч громадян в Україні помирають від серцево-судинних захворювань щороку. Смертність від цих хвороб у п’ять разів більша, ніж у Франції. Уявить, скільки людей могло би жити. Чому помирають люди від серцево-судинних захворювань? Вони помирають від ускладнень. Найчастіше від інфаркту або інсульту. Вони виникають не на рівному місці. А тоді, коли людина ходить з артеріальною гіпертензією нон-стоп, і не звертає на це увагу. Дуже логічно, аби не виникало ускладнень, таких як інфаркт чи інсульт, треба корегувати артеріальну гіпертензію. Для цього контролювати рівень тиску та вживати терапію, яку тобі підказав лікар. Як це налагодити на рівні системи охорони здоров’я. По-перше, у кожного лікаря такі пацієнти мають бути під моніторингом. Для цього запускається механізм: лікар, декларація, національний реєстр пацієнтів – все у доступному для держави вигляді. Національна служба здоров’я каже тому, хто опікується певними людьми, що має додатковий бюджет для перевірки усіх пацієнтів групи ризику на предмет серцево-судинних захворювань…

Тобто дільничний або сімейний лікар викликає усіх на прийом, надсилаючи листи, приміром, по електронці…

Хоч циган з ведмедями запрошує. Задача лікаря промоніторити пацієнтів з групи ризику. Лікар просить медсестру обдзвонити усіх та записати на прийом. 80% тих, кого запросять прийдуть. Медсестра запише на певний час, скаже, що у черзі стояти не треба. Все що треба зробити лікарю, поміряти ретельно тиск, послухати і внести дані у єдиний реєстр пацієнтів. Далі Національна служба здоров’я дивиться, що дуже багато пацієнтів з ризиком ускладнень, бо мають артеріальну гіпертензію. Далі вона дає наступну пропозицію: знизити відсоток госпіталізації, тоді лікарі отримають премії. Чого ні? Лікар знову викликає пацієнтів, аби раз на тиждень з ними фізично спілкуватися. До самих недисциплінованих можна відправити навіть медсестру поміряти тиск. Це ж так просто – контролювати стан пацієнтів. Лікар стає уважним до пацієнта, з’являється довіра до медика, якої зараз нема. Коли з’являється якась проблема, громадяни в першу чергу звертаються до аптек, а не до лікарів. Людське ставлення завжди породжує людське відношення. Коли пацієнт бачить, що лікар ним опікується, то змінюється ставлення до свого здоров’я. А медики в кінці року зможуть отримувати  бюджет.

Може так статися, що у результаті такої роботи зменшиться кількість госпіталізації?

Так. І це реально дієва модель.

Скільки у згаданій Польщі держава виділяє на одного пацієнта?

Там бюджет на медицину 4,3% від ВВП. А сам ВВП більше, ніж в Україні.

Коли ж буде визначений відсоток співдоплати та який він може бути? Скажімо, сімейний лікар має відправити людину з порушенням зору до офтальмолога…

По-перше, відправляти до вузького спеціаліста чи ні, буде залежати від клінічного протоколу. По-друге, над цифрами зараз активно працюють у Кабміні. Я поки не бачив достовірних даних, а вигадувати не хотів. Але найголовніше – це популізм говорити, що ми купуємо кота у мішку. Зараз депутати говорять: давайте спочатку все порахуємо. Ми вже все рахуємо 25 років і ніяк не порахуємо…

Але я, як пацієнт, маю розуміти, скільки маю платити потім хоча би приблизно?

Що означає, хоча би приблизно?

Наприклад, приватна клініка «Медиком» встановила такі розцінки, інша – інші, менші…

Ми не можемо лікувати цінами «Медикому». Зараз аби порахувати, скільки коштує та чи інша послуга, треба мати два показники: перший – загальний бюджет системи охорони здоров’я, другий – скільки система надає медичної допомоги? Другої цифри ми не маємо. Тому що статистика медицини зараз фейк, вона не відповідає дійсності. Наприклад, пацієнт лежав у стаціонарі з апендектомією, його виписали за тиждень, а історію хвороби закрили за три тижні, бо необхідно виконувати ліжко-день. І така практика в Україні скрізь. І як ви хочете достовірно порахувати, скільки коштуватимуть ті чи інші медичні послуги?! Взяти за основу ціни «Медикому», тоді у нас гарантований пакет медичних послуг буде дуже маленьким. Аби обраховувати, нам треба отримати бодай якісь достовірні цифри. І це може дати первинка. І найголовніше, державі треба змінити правила існування системи охорони здоров’я.

Як буде існувати медицина другого рівня у перехідний період?

Так як існувала до того – гроші на неї виділятимуться з держбюджету. Принаймні у 2018 році.

Тобто виходить, що реформа має стартувати сама з первинки? За певну кількість років має сама оновитися. Скільки років необхідно?

В ідеалі говорять, що три. Але, на мій погляд, це дуже оптимістичний прогноз. З 2019 року підключаться до реформи і другий, і третій рівень. Але на той час, на кінець 2018 року, вже буде обраховано гарантований пакет медпослуг.

Як Вам здається, українці подужають доплати на другому рівні?

100%. На мою суб’єктивну думку, українці не дужають те, що зараз. У нас щороку 640 тисяч сімей потрапляють у фінансову катастрофу.

Але якщо всі ми розумітимемо, що ми зможемо доплачувати, тоді це буде додатковим аргументом просувати реформу на місцях.

Рівень співдоплат має бути не більше 20%. А до того ми платили 100%. Коли депутати комітету, зокрема Мусій і Богомолець, починають розказувати, як вони нас рятують від співдоплат, пропонують платити 100%. Вони що нас зовсім за ідіотів тримають?!

Чому профільний комітет ВР так опирається реформі?

Є кілька факторів. У комітеті є люди, які фінансово не зацікавлені у реформах, у них є свої інтереси на цьому ринку. Друге – було виявлено конфлікт інтересів серед членів комітету. Показово, як подружилась Богомолець з Бахтеєвою.

На наступному тижні сподіваємося, що назбирається голосів у ВР для затвердження документів, необхідних для реформи?

Дуже-дуже. Але без суспільного тиску мало що вдається.

 

Розмовляла Тетяна Катриченко

Схожi новини
Правник Володимир Сущенко: «За популізмом та швидкістю виконання ми втрачаємо сенс проведення судової реформи» Правник Володимир Сущенко: «За популізмом та швидкістю виконання ми втрачаємо сенс проведення судової реформи»
Правник Володимир Сущенко: «За популізмом та швидкістю виконання ми втрачаємо сенс проведення судової реформи» Розмова з експертом про критику Громадської ради доброчесності, судову реформу та про проблеми правосуддя
Адвокат Ліберман: "Якщо Янукович повернеться, його заарештують" Адвокат Ліберман:
Адвокат Ліберман: "Якщо Янукович повернеться, його заарештують" Адвокат Іван Ліберман розповів про перспективи притягнення четвертого президента України до кримінальної відповідальності
Гурт «Брати Гадюкіни»: «Зустрінеться тобі г...но – пройди мимо, з виглядом «хто єта?» Гурт «Брати Гадюкіни»: «Зустрінеться тобі г...но – пройди мимо, з виглядом «хто єта?»
Гурт «Брати Гадюкіни»: «Зустрінеться тобі г...но – пройди мимо, з виглядом «хто єта?» «Свою увагу треба наповнювати гідними людьми»
Останнi новини
Білоруську атомну електростанцію планують побудувати до 2020 року
Білоруську атомну електростанцію планують побудувати до 2020 року
Рейтинг Макрона за місяць впав на 10%
Рейтинг Макрона за місяць впав на 10%
Україна здобула вже восьме «золото» на Дефлімпіаді-2017
Україна здобула вже восьме «золото» на Дефлімпіаді-2017
Президент Польщі заветував суперечливу судову реформу
Президент Польщі заветував суперечливу судову реформу
Мінсоцполітики: Перепризначення субсидій на наступний опалювальний період здійснюється в автоматичному режимі
Мінсоцполітики: Перепризначення субсидій на наступний опалювальний період здійснюється в автоматичному режимі
МВС: Цього року знешкоджено понад 100 банд
МВС: Цього року знешкоджено понад 100 банд
У Китаї закрили 4 тисячі веб-сайтів
У Китаї закрили 4 тисячі веб-сайтів
Відбулися телефонні переговори в «Нормандському форматі»
Відбулися телефонні переговори в «Нормандському форматі»
Тимчук: Керівництво бойовиків почало спрямовувати своїх «правоохоронців» на передову
Тимчук: Керівництво бойовиків почало спрямовувати своїх «правоохоронців» на передову
Нововідкритий вид американських жаб вже перебуває під загрозою вимирання
Нововідкритий вид американських жаб вже перебуває під загрозою вимирання
Урядові війська Ємену вибили повстанців зі стратегічно важливого міста
Урядові війська Ємену вибили повстанців зі стратегічно важливого міста
Правоохоронці проводять обшуки на 41-му спиртзаводі
Правоохоронці проводять обшуки на 41-му спиртзаводі
У Швейцарії на перехожих накинувся чоловік із бензопилою
У Швейцарії на перехожих накинувся чоловік із бензопилою
Минулого тижня в Україні ліквідували 2 581 пожежу
Минулого тижня в Україні ліквідували 2 581 пожежу
Розенблат не хоче здавати закордонний паспорт
Розенблат не хоче здавати закордонний паспорт
У Міносвіти створили мобільний додаток для вступників
У Міносвіти створили мобільний додаток для вступників