11 лютого 2018 17:53

Масляна: традиції святкування в Україні та інших країнах

Час смачних млинців
Час смачних млинців

Масляна - одне із найвеселіших зимових свят. Окрім цього, воно ще і найгаласливіше та «найсмачніше», адже в цей період можна з'їсти будь-яку кількість млинців із різними начинками, окрім м'ясної.

Цього року Масляну святкуватимуть із 12 по 18 лютого.

Кожен із семи днів має свою назву і певні традиції. Існує поняття Вузької Масляної, тобто перші три дні тижня, і Широкої – останні чотири дні.

Історія виникнення свята

Масляну святкували наші предки задовго до появи християнства та освячення князем Володимиром Київської Русі. Саме тому це свято вважається язичницьким, адже колись люди таким чином віддавали данину богу сонця Ярилу. Звідси ж і пішла традиція спалювати опудало. Існувало повір'я, що так люди відганяють зиму і закликають весну, яка після правильно проведеного ритуалу має прийти набагато швидше.

Варто зазначити і те, що раніше на вогнищі замість опудала Масляної спалювали живу людину. При цьому, за деякими даними, така традиція зберігалась в деяких областях України навіть до XVII століття.

Церква перейняла свято, заборонивши все, що мало хоч якесь відношення до жорстокості та насилля, а залишила веселі гуляння та сотні смачних млинців. З приходом християнства на українські землі людська жертва перетворилась на опудало, яке майстрували із гілок і соломи, одягали в жіночий сарафан і носили по всьому селу, поки не спалювали. Отриманим попелом посипали землю задля гарного врожаю. Іноді опудало топили в ополонці.

Традиції Масляної

Масляний тиждень є останнім перед довгим великоднім постом. Тому протягом цих семи днів, за традицією,  у домівках панує достаток і різноманіття різних наїдків.

Найголовніший із них - це млинці із різними начинками. При цьому вживати м'ясо в їжу заборонено, краще віддати перевагу різнім видам риби та молочних продуктів – сиру, молоку, сметані. Рецепт тіста для млинців - секрет кожної господині. Сам млинець символізує собою сонце, а перший випечений завжди віддається бідним та обездоленим людям. Якщо ж таких немає, то його потрібно покласти на підвіконня, щоб пташки з'їли.

Масляний тиждень – це особливий тиждень, кожен день у ньому має свою назву і традиції святкування. Зараз не кожен може згадати, як дні називаються, але традицій слід дотримуватись.

Понеділок, або зустріч. У цей день хазяйки починають готуватись до Масляної і пекти млинці. В понеділок столи зазвичай не ломились від наїдків, але там мала бути риба. Окрім цього, свекор із свекрухою відсилали невістку до сватів, а далі приходили і самі в гості.

Діти ходили попід хатами і випрошували старий одяг. Потім всі разом піднімались на гору і запалювали невеличке багаття, що звалося «маслянкою» і означало початок свята.

В цей день уже починались гуляння. Хлопці майстрували опудало Масляної і разом з ним, насадженим на палю, катались на санях вулицями.  

Вівторок, або загравання. В цей день практично не було масових гулянь, а всі дійства зводились до сватання. В дім нареченої приходили свати, а її батьки влаштовували пишні оглядини. На столах стояли млинці із різними начинками і коржики. Якщо сватання було вдалим, то весілля зазвичай організовували відразу після Пасхи. Люди вірили, що саме в цей час закладаються найміцніші союзи.

Середа, або ласунка. Сьогодні мало хто згадає хоч половину традицій на Масляну, але одну знають всі – візит до тещі на млинці. В цей день зять ішов до матері своєї дружини на частування. Вона ж завжди намагалась виставити на стіл все найкраще і найсмачніше, щоб  показати своє добре ставлення до нього. Разом із зятем до тещі приходили і його друзі. В домі мало бути величезне розмаїття млинців, тим самим хазяйка демонструвала всім свої кулінарні здібності.

Четвер, або розгул. Четвер – переломний день. Саме з нього в масляний тиждень починаються найпишніші та найгучніші гуляння. До обов’язкової програми входять масштабні гуляння із піснями і танцями на центральній площі, стрибки через багаття, що символізують очищення душі, взяття штурмом снігового містечка. Частування гостей у цей день має бути дуже багатим.

Раніше гуляння тривали від самого ранку і до пізнього вечора, тому вся робота в цей день скасовувалася. В четвер в гості запрошували вже не тільки родичів, а й усіх друзів, знайомих і навіть перехожих. Доброю прикметою перед довгим постом вважалося наїстися від пуза в цей день.

П’ятниця, або тещині вечірки. Після поїдання тещиних млинців у п’ятницю очікувався візит у відповідь. Страви готувала дружина, а разом із тещею в дім приходила уся її рідня. Знову ж таки вважалось, чим пишніший стіл, тим більше зять поважає і любить маму своєї дружини.

Окрім цього, в п’ятницю не можна було сидіти вдома, її ще називали «гостьовою». Якщо комусь не було до кого піти в гості, то йшли на головну площу міста чи села, де влаштовували масові гуляння.

Субота, або посиденьки зовиці. У цей день гуляння затихали, і все проходило тихо і мирно вдома. Традиційно дружина мала покликати в гості зовиць і посидіти з ними за столом. Однак ніяких гучних гулянь не було, а жінки просто теревенили.

Також в деяких сім'ях уже починали спалювати опудало Масляної і готуватись до великого посту. В цей день потрібно пом'янути всіх своїх рідних та сходити на службу до церкви, щоб очистити душу і розум. Якщо застілля і були, то проводились у вузькому колі і без гучних гулянь.

Дівчата в цей день любили ворожити.     

Неділя, або проводи. В неділю масові гуляння відновлювались, адже потрібно було провести Масляну і спалити опудало, але тривали вони недовго. З самого ранку люди збирались і спалювали опудало, у багаття кидали і залишки їжі, а також маленькі зображення Масляної. Далі попіл закопували в землю і молились про добрий врожай.  

Після обіду люди вже готувалися до служби в церкві, яка проходила навіть у найменших селах. Саме перші церковні дзвони ознаменовували початок великоднього посту.

 Як проводжають зиму в інших країнах

Масляний тиждень можна назвати своєрідним карнавалом, адже саме в цей час відбуваються різні перевдягання та масові гуляння. Однак саме такі традиції, як в Україні, існують лише у наших сусідів – росіян та білорусів. Інші країни по-своєму проводять зиму та готуються до зустрічі теплої та такої бажаної після лютих морозів весни.

Великобританія. Британці теж обожнюють млинці і асоціюють їх із сонцем. Однак проводжають вони зиму не цілий тиждень, а лише один день – у вівторок, який носить назву Pancake day. В цей день у невеличкому містечку Олні влаштовується млинцевий забіг – жінки, чоловіки і діти мають наввипередки у накрохмалених фартухах та зі сковорідкою із млинцем в руках добігти до фінішної прямої. Зазвичай переможців пригощають шампанським і далі відбуваються масові гуляння і поїдання млинців.

Німеччина. Свято, яке знаменує зміну зими на весну, німці називають Fasching. Це веселий період карнавалів і гулянь. У містах і селах прийнято проводити так звану Ходу духів. Німці проходять центральними вулицями в образах відьом, чортів, духів і різних персонажів із дитячих казок.

Чехія. Тут святкують не менш весело. Взагалі традицію свята чехи перейняли у німців. Головною забавою хлопців є вимазування обличчя сажею та обхід всіх вулиць із дерев'яною колодкою, що носить назву «клатик». Цей самий "клатик" хлопці прив’язують до ноги або руки дівчини і, щоб його позбутись, дівчина має відкупитись якимось смаколиком.

Болгарія. Тут святкують у неділю за сім тижнів до Великодня. Свято носить назву «Прошка». За тиждень до нього болгари зазвичай ходять по вулицях в образах царів, старців, звірів і таким чином намагаються прогнати все зле, що є у світі.

На саму «Прошку» прийнято збиратись сім'ями, діти просять у батьків пробачення за все погане, що вони могли вчинити. Традиційними стравами у цей період є біла халва з горіхами та листовий пиріг «баниця».

Данія. Тут свято також є підготовкою до великого посту, але головними дійовими особами є діти, а не дорослі. В перший день гулянь вони мають раненько встати та розбудити всю родину веселими піснями і національними колядками. Одягнувшись у різнокольоровий одяг, малеча йде на вулицю, де співає пісень та отримує за це винагороду у вигляді цукерок та коржиків.

Автор: Марія Бабич