10 міфів Другої світової війни

10 міфів Другої світової війни Фото:lb.ua
Правда війни

Нині окремі події Другої світової війни для Росії стали засобом маніпуляцій. Звідти то лунають заяви Путіна, що та здатна була виграти війну без України, то переконання, що українські націоналісти вітали ідеї Третього Рейху. Окрім того, РФ не втомлюється називати конфлікт Великою Вітчизняною війною, коли мова йде про Другу світову.

За останні роки ці та інші міфи намагаються розвіяти українські історики. Вони визнають, що ОУН домовилася з гітлерівцями про створення легіонів задля проголошення незалежної України, а серед кримських татар були колабораціоністи. Такі деталі, безперечно, важливі. Проте саме вони у трактовці проросійських експертів не дозволяють об’єктивно оцінити хронологію та причини тих чи інших подій періоду Другої світової війни.

Міф перший: Велика Вітчизняна замість Другої світової

Ми так довго читали на листівках та у підручниках привітання з перемогою Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні, що звикли до такого формулювання. Але радянські історики та пропагандисти свідомо забували, що те, що СРСР називав вітчизняною війною – було лише частиною Другої світової, у якій переможцями є Велика Британія, США та інші країни антигітлерівської коаліції.

Вітчизняною назвав війну нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у своєму радійному виступі 23 червня 1941 року. Пізніше додався епітет «велика». Мета введення псевдо патріотичного словосполучення – мобілізація якомога більшої кількості людей, які на той час не бажали воювати, а були виснажені Голодомором, репресіями та злиднями, для захисту Вітчизни. Факти доводять: Радянський Союз суттєво програвав влітку 1941 року Німеччині через нестачу людських ресурсів, зокрема, втрачав їх, коли вояки здавалися у полон.

Нині міфом про Велику Вітчизняну, як тотожну назву Другої світової війни, активно спекулює президент Росії Володимир Путін. Таким чином висловлюється приналежність росіян – спадкоємців Радянського Союзу - до великої нації, яка змогла перемогти Гітлера, а нині здатна впоратися з будь-яким супротивником.

Україна у 2015 році відмовилась від використання терміну «Велика вітчизняна» та вирішила використовувати словосполучення «Друга світова». Тож нині день 9 травня вважається «Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

Міф другий: війна для України розпочалась 22 червня 1941 року

За радянських часів говорили та навіть співали у піснях про те, що війна почалась 22 червня 1941 року о 4 ранку. Насправді, Друга світова розпочалась 1 вересня 1939 року нападом армії Третього Рейху на Польщу. А 17 вересня на Польщу напав Радянський Союз, адже внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа йому надавалась можливість повернення територій, втрачених Росією після Першої світовій війни. Тобто, фактично Другу світову війну розпочали Гітлер та Сталін за згодою.
І українці були втягнуті у конфлікт від само початку. Наші міста Львів, Дрогобич, Самбір зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Українці воювали як у складі польської армії проти Німеччини, так і проти поляків на боці Радянського Союзу з 17 вересня 1939 року.

Міф третій: Радянський Союз та гітлерівська Німеччина завжди ворогували

Так не було. У період між двома світовими війнами Москва та Берлін намагалися змінити порядок, встановлений після Першої світової війни. Саме Радянський Союз допомагав Німеччині відновити військову могутність, а Берлін надавав шалені кредити СРСР. Один з доказів спільної мілітаристичної підготовки – існування навчально-дослідних центрів для танкістів та авіаторів – «Кама» у Казані та «Липецьк» у Липецьку відповідно. У них на території Радянського Союзу проходили навчання військові командири Третього рейху. Зокрема, у Липецьку були підготовлені командувач повітрянодесантних військ нацистської Німеччини Курт Штудент та генерал Ганс Ешоннек. А з ними ще 300-500 людей щороку.

Радянська танкова колона проходить повз групу німецьких мотоциклістів

Міф четвертий: війна для СРСР була неочікуваною

Вночі 22 червня 1941 року особисто нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов отримав від німецького посла у Москві Фрідріха-Вернера фон Шуленбурґа ноту про початок війни. Тієї ж ночі міністр закордонних справ у Берліні повідомив про це радянського посла та додав пояснення причин нападу.
До того є свідчення, що напередодні 22 червня радянська розвідка мала інформацію з різних джерел, що саме у цей день Гітлер планує наступ на Радянський Союз. Мова йде про 120 повідомлень від початку 1941 року про підготовку Німеччини до нападу на СРСР, у майже 70 вказувалась дата початку агресії. Серед них була депеша колишнього агента царської розвідки Анни Ревельської за 17 червня військовому аташе в Берліні: «22 червня, 3:00 ночі».

Міф п’ятий: Гітлер прагнув знищити усіх слов’ян

Радянська версія: згідно таємного урядового плану Третього рейху «Ост» передбачалося фізичне знищення до 30 мільйонів осіб населення та виселення понад 50 мільйонів зі Східної Європи.
Насправді «Ост», оригінал документу відшукано лише наприкінці 1980-х років, - це не план знищення населення під час війни, а сценарій колонізації окупованих територій по її закінченню, розрахований на 20-30 років.
Про освоєння земель йшлося не лише у таємних документах, а й публічно. Ще на початку 1941 року у німецькій пресі почали з’являтися чутки про плани Німеччини - взяти Україну в оренду у Радянського Союзу як найкращий шматок території. Для чого? Аби годувати Європу. Гебельс у своєму щоденнику у 1941 році писав: «Добре, що погода дещо погана й урожай в Україні ще не дозрів. Можемо сподіватися, що вдасться зібрати більшу частину». Він говорив, що Україна здатна покрити всі потреби Європи у зернових.

Що могло статися з українцями уразі перемоги Гітлера? Конкретних планів щодо нас не було. У Берліні були наміри по онімечченю, переселенню та знищенню населення Польщі, Білорусії, України, Росії. Голова СС Гімлер пропонував зменшити слов’янське населення на 30 мільйонів. Ті, хто залишився, повинні були б виконувати некваліфіковану роботу, та не мали б можливості навчатися. На вільні території планувалося пересилити німців.

Міф шостий: поляків у Катині розстріляли нацисти

Нам говорили: 11 тисяч польських військовополонених були розстріляні у Катині влітку 1941 року німцями. Але насправді розстріли відбулися раніше – навесні 1940 року – їх здійснили сили НКВС СРСР в рамках спецоперації, зокрема, у Катині та Харкові. До такого кроку запропонував вдатися нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія, назвавши їх «невиправними ворогами радянської влади». Сталін підписом погодився на це, як і Ворошилов, Молотов та Мікоян. Тож в’язнів Козельського табору – 4421 осіб – розстріляли під Смоленськом у Катині, Старобільського табору – 3820 осіб – у стінах управління НКВС в центрі Харкова. Окрім того, розстріли були біля Твері, на землях Західної України та Білорусі.

Про злочин стало відомо, коли окупанти Третього Рейху натрапили на масові захоронення під Катинню. Вони заявили, що розстріли здійснив Радянський Союз. Останній поспішив зробити заяву зі взаємним звинуваченням. Пізніше під час Нюрнберзького трибуналу радянська влада намагалася звинуватити німців у злочині, але трибунал засумнівався, тож у вироку про це мова не йде.

Сцена фільму "Катинь", відтворена за реляцією останнього свідка подій

Міф сьомий: українські націоналісти розділяли ідеї Гітлера

За радянських часів говорили, що учасники українського визвольного руху ставали на службу до німців. Ті довіряли їм найбруднішу роботу – каральні операції проти цивільного населення на окупованих територіях. Саме такими заявами нині спекулює Росія.
Насправді Організація українських націоналістів знала про наміри Гітлера напасти на Радянський Союз. Вона розглядали той момент, як можливість підняття повстання та утворення незалежної української держави. Саме тому було узгоджено для створення ще до початку нападу на СРСР батальйонів спеціального призначення «Нахтігаль» та «Роланнд», які діяли у підпорядкуванні Вермахту. У той час як німці хотіли використовувати легіони для диверсійної роботи, ОУН же вважали їх основою для майбутньої української армії. Більшість учасників легіонів після розпаду у 1942 році стали діячами в УПА.

До повстанської армії перейшли і вояки з дивізії «Галичина», створеної у 1943 році на територіях Східної Галичини, що входила до складу німецького генерал-губернаторства. Дивізія брала участь у наступах проти Червоної армії, а у 1944-му році 70% особового складу було втрачено.
Після капітуляції Німеччини вояки дивізії «Галичина» потрапили до британських та американських зон окупації, а згодом роз’їхались по світу, зокрема, й до Канади. У 1980-х роках у цій країні відбувалося розслідування можливої присутності на її території військових злочинців з країн Балтії та України. У результаті був підготовлений звіт, згідно якого жоден емігрант-учасник дивізії «Галичина» не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни.

Варто згадати, незалежна та вільна Україна не входила у плани Гітлера. 16 липня 1941 року той сказав, що Німеччина не може зараз чітко заявити про свої цілі в Україні, тому треба поводити себе так, нібито німці несуть свободу.

Міф восьмий: депортація кримських татар – розплата за зраду

Те, що факт депортації кримських татар 1944-го року замовчувався – одна справа. Інша – її виправдання системою як покарання за велику кількість випадків співпраці з ворогом.
Серед представників цього народу, насправді, було близько 15 тисяч тих, хто співпрацював з ворогом. Це приблизно 6% від чисельності усього населення. Вони діяли у складах «добровольчих з’єднань». І це не був якійсь унікальний випадок – у колабораціонізмі можна звинуватити будь-який народ СРСР під час Другої світової війни. Більшість тих кримських татар або загинули, або були заарештовані, деякі залишили півострів і продовжували воювати за його межами.

Разом з тим у лавах Радянської армії було значно більше кримських татар. Скільки? Достеменно не відомо через складність із засекреченими документами. З історії відомий двічі герой СРСР льотчик Амет-Хан Султан. Коли у нього закінчились снаряди, пішов на таран і знищив літак супротивника. Йому, до речі, було дозволено повернутися до Криму і уникнути депортації.

Міф дев’ятий: Росія змогла би перемогли без допомоги українців

Кілька років тому, тоді прем’єр-міністр РФ, Володимир Путін сказав: «Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одного перемогли б, тому що ми - країна переможців».
Тоді він послався на «статистику часів Другої світової війни», що «найбільші втрати зазнала саме Російська Федерація – понад 70%». «Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, але в основному за рахунок людських та індустріальних ресурсів Російської Федерації», - заявив він, забувши, що перемога над нацизмом - результат зусиль не однієї країни, а спільних дій усіх учасників антигітлерівської коаліції.

Якщо ж поглиблюватися у цифри, то військові втрати СРСР складають 11-12 мільйонів людей. Серед них українців 2,5 мільйони. За підрахунками українських істориків, усього у лавах червоної армії воювало понад сім мільйонів українців, тобто вони складали 23% від загальної кількості. Щодо етнічних росіян, то їх частка в останні два роки війни складала 40%.
Слова Путіна про 70% частково спростовує документ, який було розсекречено у відповідь на заяву міністра закордонних справ Польщі Схетина про те, що українці звільняли Аушвіц. Тоді міністерство оборони РФ назвало інші цифри – 60-та армія 1-го Українського фронту, яка звільняла Освенцим, складалась з 36% росіян та 32% українців.

Міф десятий: війна закінчилась 9 травня 1945 року

8 травня капітулювала лише Німеччина. Друга Світова війна закінчилась 2 вересня 1945 року капітуляцією Японії.
Акт капітуляції Німеччини було підписано о 22:43. Тоді у Москві вже був початок нового дня – 9 травня. Це був гарний привід Радянському Союзу відокремитися, аби відзначати цей день окремо від Європи. Державним святом 9 травня стало лише у 1965 році, до того його не святкували, зважаючи на трагічні наслідки війни та величезні людські втрати.

Нині в Україні все частіше можна почути думки, що більш прийнятною є традиція відзначати День пам’яті та примирення 8 травня з усім світом.

Автор: Тетяна Катриченко

Останнi новини
Останнi новини
Вартість Microsoft перевищила $ 600 млрд вперше за 17 років
Вартість Microsoft перевищила $ 600 млрд вперше за 17 років
В результаті атаки талібів в Афганістані загинули 43 військовослужбовців
В результаті атаки талібів в Афганістані загинули 43 військовослужбовців
Геращенко про ДТП у Харкові: Це були автоперегони
Геращенко про ДТП у Харкові: Це були автоперегони
Трамп дав «чіткі настанови» щодо відносин з Україною та Росією
Трамп дав «чіткі настанови» щодо відносин з Україною та Росією
Сили безпеки Іраку вступили в бій із загонами курдів біля Кіркука
Сили безпеки Іраку вступили в бій із загонами курдів біля Кіркука
Сьогодні розпочалися вибори до Палати депутатів Чехії
Сьогодні розпочалися вибори до Палати депутатів Чехії
Рева: Усі пенсії перераховані та осучаснені з 1 жовтня за єдиними для всіх правилами
Рева: Усі пенсії перераховані та осучаснені з 1 жовтня за єдиними для всіх правилами
Рух транспорту біля ВР частково відновлено
Рух транспорту біля ВР частково відновлено
Гройсман продовжує вести переговори щодо вартості газу
Гройсман продовжує вести переговори щодо вартості газу
Стало відомо про реальні обсяги випуску авто ЗАЗ
Стало відомо про реальні обсяги випуску авто ЗАЗ
Нідерланди хочуть співпрацювати з українськими садівниками
Нідерланди хочуть співпрацювати з українськими садівниками
Щонайменше дві третини експортних операцій в Україні проходять через офшори
Щонайменше дві третини експортних операцій в Україні проходять через офшори
Популярний провайдер знову вирішив підвищити тарифи
Популярний провайдер знову вирішив підвищити тарифи
ДПСУ посилила контроль на кордоні в межах чотирьох областей
ДПСУ посилила контроль на кордоні в межах чотирьох областей
До 2020 року попит на нафту в світі перевищить 100 млн. б/с
До 2020 року попит на нафту в світі перевищить 100 млн. б/с
Путін погрожує різаниною в разі закриття кордону на Донбасі
Путін погрожує різаниною в разі закриття кордону на Донбасі