Думки у безвізовому потязі: наступний крок – вступ у НАТО?

Думки у безвізовому потязі: наступний крок – вступ у НАТО? Фото:tvi.ua
Перші подорожі в ЄС без віз

Безвізовий режим з Європейським Союзом у дії за перші дві доби на особистому досвіді перевірили тисячі власників біометричних паспортів. І лише одиниці з них потрапили під заборону в’їзду з об’єктивних причин. Ці відмови жодним чином не пов’язані з біометрикою. Це на власні очі бачили десятки українських консулів, які чергували на автомобільних пунктах перетину кордону та у аеропортах.

Група українських експертів, письменників, журналістів, які щодня працювали над цією, як вони називають, великою ідеєю, – наданням Україні безвізового режиму з ЄС, вирішили також протестувати, як об’єднана Європа на практиці буде надавати безвізовий режим Україні у перший день дії угоди про лібералізацію. Вони на запрошення громадської організації «Європа без бар’єрів» просто сіли у потяг, аби за сім годин опинитися у невеличкому польському прикордонному місті Перемишль.

В очікуванні українців

Від початку першої безвізової подорожі можна було подумати, що місце зустрічі з такою бажаною Європою обрано трохи невдало. Як відомо, Перемишль – місто на етнічно українських землях Надсяння, у якому перетинається українсько-польські шляхи. На цій землі Європу будували два народи, хоча окремо один від одного і часто ворогуючи. Навіть у день надання безвізу у Перемишлі відбувалась хода українців у пам’ять про воїнів Української Народної Республіки та Української Галицької Армії, похованих на військовому цвинтарі в сусідніх Пикуличах. Чи не вперше цю акцію охороняли десятки, якщо не сотні поліцейських, аби не було традиційних для цього міста провокацій. А поряд вулицями пересувалась колона польської радикально налаштованої молоді із закресленими портретами Бандери і вигуками «Wstyd!», тобто «Ганьба!».

Тим часом зовсім інші слова виголошував польською на пероні по прибуттю першого безвізового потягу заступник мера Перемишля Гжегож Хайдер. Він, щоправда, говорив дуже стримано, вітав українців з безвізом та запрошував усіх до Польщі.

«Це історичний день для України і для Польщі. Ми стали ближчими до Європи, – сказав у відповідь Андрій Дещиця, посол України в Польщі, перебуваючи поряд з представником міста Перемишль на пероні вокзалу. – За це ми боролися на Майдані. Я хочу, аби ми пам’ятали тих, хто сьогодні не може бути з нами – героїв Майдану та воїнів, які захищають нас від російської агресії. Перед нами ще багато щоденної праці задля зближення з ЄС. Наш наступний крок – це членство в ЕС. Можливо, нам треба йти дорогою Польщі. Спочатку – вступити в НАТО, а потім в ЕС».

«Безвіз – це падіння символічного берлінського муру. І це не просто питання подорожей, це питання самореалізації, професійного зростання людей, комунікації», – упевнений один з організаторів символічного потягу, голова правління міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко.

У цю першу подорож задля тестування безвізу поїхав і письменник Андрій Курков.

«Я вирішив здійснити цю мандрівку з Києва у Перемишль у перший день безвізу, бо мені було цікаво, як перевірятимуть документи, як відбуватиметься контроль, – говорить він. – Особисто у мене біометричний паспорт, але у ньому є віза. То я помітив, що прикордонник на візу взагалі не дивився. Просто поставив штамп. Безвіз, думаю, внесе зміни у психологію українців. У багатьох зникне страх перед кордонами, прикордонниками, перевірками, митниками. Зникне той негатив, який завжди додається як «довісок» до подорожей. Людина більш вільно зможе дивитися, як існує Європа, як все функціонує. У кого ж раніше не було зацікавленості, то для них навряд чи щось зміниться. А ось для тих, хто не міг, але завжди хотів, це серйозний стимул здійснювати власні мрії».

Про безпеку українців у Перемишлі ми знову згадуємо на головному вокзалі. Вже перед входом можна побачити чотири машини з поліцейськими. А організатори символічного потягу до того ж на прохання українських дипломатів у Польщі змушені були відмовитися від запланованого раніше флешмобу з обіймами та фотографуванням з жителями Перемишлю на честь безвізу.
Українці з громадянами ЄС обіймалися в інших точках перетину кордону. Наприклад, у Прибалтиці.

Безвіз за правилами

Але до того, як власників українських біометричних паспортів приймав європейський Перемишль, пасажири безвізового потягу мали найважливіші технічні зустрічі з митниками та прикордонники.
Українські люди у формі намагалися бути чемними та привітними. Ставили традиційні для цього моменту запитання: чи нема заборонених предметів, просили паспорти, вручали пам’ятки про правила перетину кордону за новими правилами.

Польські прикордонники – більш стриманими. Хоча часто взагалі не ставили додаткових запитань. Але як пізніше з’ясувалось, жодній людині з першого безвізового потягу до Перемишля не було заборонено в’їзд до ЄС.


Попит на поїздку до Польщі у перший безвізовий день був великий. Того дня потяг був майже заповнений. Це можна було побачити на пероні. Щоправда, кого не запитаєш, усі приїхали до Польщі з чинними Шенгенськими візами, і меншість спробувала протестувати безвіз на практиці.

Ще на пероні київського вокзалу посол Республіки Польща в Україні Пан Ян Пекло сказав: «Безвізовий режим не означає, що можна їхати без паспорту та процедур».

Аби перетнути кордон з ЄС, українцям потрібно дотримуватися певних правил.

По-перше, безвіз діє виключно для власників біометричних паспортів.

По-друге, на кордоні можуть запитати про ціль поїздки, її строки. На ці питання може «відповісти», наприклад, підтвердження бронювання готелю або зворотний квиток.

По-третє, при в'їзді в ЄС інтерес може викликати наявність фінансових гарантій. Кожна країна встановила норму можливих витрат іноземного громадянина. У Німеччині це 45 євро на добу, Латвії – 14 євро, Португалії та Чехія – по 40 євро, Хорватії – 100 євро, Польщі – 71 євро на три дні, Італії – 270 євро на строк від одного до п'яти днів і т.д.

По-четверте, важливо дотримуватися двох основних правил: не намагатися влаштуватися на роботу без робочої візи і не перевищувати ліміт в 90 днів, даний на півроку.

І останнє – безвізовим режимом не можуть скористатися ті, кому в’їзд в ЄС заборонено.

 

Думки в Красічині

Аби обговорити увесь складний шлях до безвізу учасники символічного потягу поїхали у спокійне місце недалеко від Перемишля – до замку у Красічині. Саме там всі ділилися думками та враженнями.

«У листопаді 2010 році ЄС нам дав план дій, – згадує Олександр Сушко. – На перший погляд, він тематично стосуються тих самих речей, що і попередні балканські дорожні карти, але значно складніший. І ми це зрозуміли. Але раптом президент Віктор Янукович говорить, що Україна виконає все за півроку. І ми схопилися за цю ідею, одразу почали кілька проектів. Щоправда, коли у 2010 мене запитували журналісти, коли ЄС нам надасть безвіз, то я відповідав, що маємо попрацювати ще років п’ять. Всі дуже дивувалися. Але нині маємо вже 2017 рік. Трохи не вгадав».  

На шляху до безвізу Україна за дев’ять років виконала 144 завдання у рамках Плану дій з візової лібералізації. Найсуттєвіші кроки були зроблені після Революції Гідності під шаленим тиском європейських дипломатів. Мова йде передусім про ухвалення антикорупційних законів та утворення антикорупційних органів. Інше питання – що система боротьби з корупцією досі не діє ефективно. Але за цим пильно спостерігають європейці та нагадують: безвіз – право чи привілей не остаточний.


«За цей час ми повторили шлях інших країн, – продовжує представник фонду «Відродження». – Зокрема, Молдови. Виявилась, що наша система виконання настільки інертна, що нам знадобилось багато часу. Зрештою безвіз сьогодні не має того ефекту, яким мав би бути. В Україні нема того відчуття свята, окрім того, що наш президент трохи перебільшив у своїх заходах. І все тому, що суспільство виявилося перегрітим передчасно
дезорієнтованими неправильними часовими орієнтирами, взятими зі стелі. І тому напередодні надання безвізу багато хто у суспільстві казав, що нехай вже дають той безвіз, адже давно мали це зробити. Насправді, введення безвізу – це велика подія, реалізація великої ідеї. Але ефект не той. Як і від багатьох наших реформ. І це теж урок. Не треба повсякчас розігрівати суспільство, не треба давати хибних очікувань».  

Один з учасників поїздок – Мирослав Маринович. Багато хто пам’ятає його крок, про який писали не тільки українські ЗМІ, але й західні. У 2009 році Маринович відмовився їздити рік до ЄС, протестуючи проти візової бюрократії – спочатку польське консульство у Львові замість річної візи видало йому на півроку, а наступну лише на 13 днів. У результаті свого рішення він брав участь у міжнародних заходах по скайп-зв’язку.

«Я пам’ятаю той момент, коли був відкритий простір до Польщі, а потім перекрився. Звісно, я міг поїхати, але було відчуття бар'єру. Сьогодні цього відчуття нема», – говорить він. Та згодом переходить на тему наступного кроку у стосунках між Україною та ЄС, про який вже згадував пан посол України Дещиця на вокзалі Перемишля: «Щиро кажучи я, можливо, зараз скажу ледь не єресь. Я боявся би входження зараз України в ЄС, поки вона не відчує, що наша країна – єдиний організм. Нам ще так багато треба працювати над собою, над своїм самоусвідомленням. Нам треба подолати величезні прогалини у правовому полі. Східна Німеччина пережила цей колапс, а ми можемо не пережити. Нам треба переймати культурні стандарти. Ми та Європа ще не говоримо однією мовою. Коли ми спілкуємося з Європою, то нам треба, вибачте за таке порівняння, або трохи звужувати, або трохи розширювати колії. Так просто не можна в’їхати у Європу».  

Та поки нас туди ніхто і не запрошує. Можливо, шлях України геть інший – стати центром Східної Європи. І над цим варто працювати. Що ж до Європи, то експерти погоджуються, Європа зацікавлена у співпраці з Україною, країною з великим потенціалом і можливостями, як би це пафосно не звучало.

І на останок варто згадати, як лобістам безвізової теми в середині країни часто дорікали, що, мовляв українці не такі багаті, аби їздити за кордон. Але, насправді, безвіз це додаткова можливість мислити стратегічно – планувати подорожі наперед: купувати акційні квитки, бронювати готелі зі знижками, збирати кошти за кілька місяців.

Нині ніхто ж не говорить, що українці масово поїдуть у туристичні подорожі до Риму, Парижу чи Лісабону. Звісно, цього не чекають – ані в туристичних агенціях, ані в авіакомпаніях. Але Європейський Союз для українців починається за 500 кілометрів від Києва.

Наприклад, можна прорахувати поїздку до згаданого Перемишля на вихідні. Квиток в один кінець у другому класі потягу «Інтерсіті+» коштує 460 гривень. Одна ніч у готелі у ренесансному замку Красічині, що у передмісті Перемишля, на двох – від 700 гривень. Додатково треба буде сплатити за поїздку у таксі в один бік – 250 гривень, середню ціну вечері у готелі на людину – 300 гривень, сніданку – 100 гривень.

Тобто у підсумку виходить, аби провести чудовий вікенд у замку без привидів Радянського Союзу чи то Росії (хоча сам замок, насправді, зазнав руйнації під час захоплення територій радянською владою), але з великим гарним парком біля озера, подивитися Перемишль та спробувати зрозуміти порядок життя у одному з крайніх міст Європейського Союзу, потрібно близько 3800 гривень і жодних візових проблем.

Можливо, з цього і варто почати?..

Автор, фото - Тетяна Катриченко

Останнi новини
Останнi новини
У «Дизель Шоу» показали пародію на дружин депутатів
У «Дизель Шоу» показали пародію на дружин депутатів
Папа Римський Франциск відсвяткував свій день народження з дітьми
Папа Римський Франциск відсвяткував свій день народження з дітьми
В Україні оголошено штормове попередження
В Україні оголошено штормове попередження
«Штурм» Жовтневого палацу - поліція відкрила кримінальні провадження
«Штурм» Жовтневого палацу - поліція відкрила кримінальні провадження
Найдешевше житло в Україні
Найдешевше житло в Україні
Петро Порошенко відвідає Португалію
Петро Порошенко відвідає Португалію
«Квартал 95» розіграв співачку Ольгу Полякову
«Квартал 95» розіграв співачку Ольгу Полякову
Кіт пережив тривале прання в машині
Кіт пережив тривале прання в машині
Експерти визначили найнебезпечніше авто за всю історію
Експерти визначили найнебезпечніше авто за всю історію
З 1 січня не запрацює відео- та фотофіксація обмеження швидкості 50 км/год
З 1 січня не запрацює відео- та фотофіксація обмеження швидкості 50 км/год
Француз встановив світовий рекорд на яхті
Француз встановив світовий рекорд на яхті
У Марокко несподівано випав сніг (відео)
У Марокко несподівано випав сніг (відео)
У Росії прагнуть поступового виходу з Донбасу
У Росії прагнуть поступового виходу з Донбасу
Комуналка в 2018 році здорожчає на 20%
Комуналка в 2018 році здорожчає на 20%
За словами Клімкіна, Росія захопила два ядерні сховища в Криму
За словами Клімкіна, Росія захопила два ядерні сховища в Криму
Як перевірити легальність походження ялинки
Як перевірити легальність походження ялинки