Рубікон Рубана

Чому у несправжнього генерала знайшли справжню зброю?
Чому у несправжнього генерала знайшли справжню зброю?

Перемовник Володимир Рубан, прізвище якого понад три роки суспільство асоціювало зі звільненням полонених з непідконтрольних Україні територій, був заарештований з величезним арсеналом зброї. Затримання відбулося 8 березня на контрольно-пропускному пункті Майорськ. Йому інкримінують підготовку терористичного акту та незаконне поводження зі зброєю. За даними Служби безпеки України, керівник Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус» намагався ввезти в Україну автомати та кулемети Калашникова, пістолети Макарова, міни, гранати, патрони, а також кілька мінометів та ручних протитанкових гранатометів. Частина озброєння – виробництва РФ. Усе було заховано у мікроавтобусі у меблях.

Наступного дня Шевченківський суд столиці заарештував Володимира Рубана на 60 діб.

Одразу після оприлюднення судового рішення голова СБУ Василь Грицак сказав, що Рубан готував державний заколот, збирався вбити Президента Петра Порошенка, а також міністра МВС Арсена Авакова, секретаря РНБО Олександра Турчинова, колишнього прем’єра Арсеній Яценюка, а свої дії узгодив з лідерами «ДНР» - Олександром Захарченком та Олександром Тимофеєвим на прізвисько «Ташкент», а ті – вище – у Москві. А Рубан був «просто виконавчий механізм в чужих руках».

Під час брифінгу голова СБУ Василь Грицак показує журналістам відео з прихованих камер у мікроавтобусі Mercedes-Benz Sprinter, в якому, як стверджують, перевозили боєприпаси. На ньому видно, як Рубан заїжджає до Горлівки (непідконтрольний українській владі населений пункт) та передає машину іншому водієві. Через деякий час невідомі особи завантажують до неї боєприпаси.

Рубан - перемовник

З початком збройного протистояння на території України з’явилися перші полонені військові. Їх звільненням, а інколи обміном займалися керівники підрозділів – домовлялися швидко, не афішуючи. Паралельно з ними у травні 2014 року посередником між терористами та українською владою стає керівник Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус» Володимир Рубан. Аби відвідувати непідконтрольні території, Рубан мав перепустку, видану СБУ, та високе звання - генерал.

У липні 2014-го у Дніпрі з’явилась база «Офіцерського корпусу», а у його членів - блакитна форма, схожа на оонівську, і брендовані автомобілі.

Після серпневих подій на Сході – боїв за Савур-Могилу, Степанівку та Іловайськ – терористи захоплювали у полон сотні українських військових. У Рубана з’явилося багато роботи. Він часто привозив до Дніпра колишніх полонених.

«Рубана тішило, що його вважали важливою персоною. Йому подобалося їздити на дорогих машинах та чути від оточуючих слова поваги, як до генерала», - каже один зі свідків обмінів 2014 року.

Кілька разів він брав на операції журналістів. Наприклад, на обмін на початку жовтня 2014-го. Тоді в Луганську було звільнено двох бійців, один з них - Олександр Куцарський з 80-ї аеромобільної бригади. Перш ніж потрапити у полон на сорок днів, він кілька місяців захищав Луганський аеропорт.

«Мій начальник, у якого я працював до АТО, вирішив з Рубаном усі питання. Як я зрозумів, поміняли мене на фуру медикаментів для пологового будинку», - зараз говорить Олександр.

Того ж разу, але у Донецьку, Рубану віддали Миколу Нікітіна з батальйону «Донбас».

«У 2014 році у владі ніхто не зреагував, що треба звільняти полонених, посадовці лише приймали дзвінки від рідних. Нікого не цікавило питання, як з тими полоненими поводяться - чи їх б’ють, принижують, піддають тортурам», - згадує Микола та говорить, що у списках Рубана його прізвище з’явилось завдяки дружині, яка знайшла контакти «Офіцерського корпусу».

«Мене просто викликали. Подумав, знову на якийсь допит, але запитали: чому речі не взяв?», - продовжує Нікітін.

Родичі полонених, які потрапили до рук терористів, навіть ті, кому Рубан не зміг або не захотів допомогти, схвально відгукуються про його організацію.

«Я йому навіть трохи вдячна. Тільки у його корпусі мене навчили, як розмовляти з чиновниками, до кого звертатися. Які питання ставити чоловіку, коли він вийде на зв’язок. Попросили попередити жінок та дітей у родині, аби усі були пильними», - говорить нам дружина військового, який потрапив до полону у серпні 2014 року.

Особливі умови

Рубан інколи повторював, мовляв, не хоче говорити про обмін тих людей, на чиїх руках, як він вважав, кров. «Це правило не порушується», - сказав він якось журналістам у 2014 році.

Одним з них Рубан вважав добровольця батальйону «Донбас» Дмитра Куліша. Він потрапив до полону бойовиків при виході з Іловайську. Куліша було звільнено за дев’ять місяців - на початку червня 2015 року - без участі Рубана. Він не взявся за звільнення Куліша, бо був переконаний, що той винен у побитті проросійського поета, громадянина Франції, а у нашому розумінні – провокатора Юрія Юрченка.

«Ти моїм батькам говорив, що буду сидіти 20 років за законами «ДНР», тому що я цього заслуговую», - так говорив Куліш вже під ВР, зустрівши Рубана у жовтні 2015 року.

Приблизно з середини 2015 року у пресі заговорили, що Рубан ніякий не генерал та й взагалі людина під іншим прізвищем – Гарбузюк. Стало відомо, що Рубан закінчив Чернігівське військове авіаучилище, працював техніком та пішов з армії у середині 1990-х років у званні старшого лейтенанта.

Але Рубан продовжував звільняти. На той час він вже не забирав людей за медикаменти чи памперси, СБУ давала йому для обміну затриманих спецслужбами та підозрюваних у сприянні тероризму. А паралельно думала, яким чином впорядкувати для себе процес.

6 жовтня 2015 року було утворено єдиний об’єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників. З того часу питанням звільнення мала займатися ця структура, а усі бажаючі перемовники працювати під одним дахом з нею.

Володимир Рубан діяв і далі. Інколи сам вирішував, кого забиратиме, а кого ні. Про це почали говорити інші перемовники, яких на той час вже було кілька. Деякі стверджували, що Рубан взагалі заважав проводити обміни ще з літа 2015 року.

«Батькам Комісарчука і Фураєва (двоє бійців з Волині, які потрапили у полон під Іловайськом, - Авт.) він сказав, що їх діти - вбивці, і їх місце там - у в’язниці - до кінця їх віку», - згадує перемовник Василь Ковальчук та розповідає, що обмін цих та ще кількох військових призначався на 15 серпня 2015 року - після майже року полону їх мали обміняти на членів банди «Боксера», яка грабувала підприємців у Маріуполі.

Але обмін зірвався. Проте згодом цих затриманих віддали Рубану для обміну. У відповідь з попереднього узгодженого списку він привіз тільки п’ятьох. Тоді Ковальчук припускав, що Рубан міг заробити на родичах членів злочинного угруповання, але доказів не мав.

Чи заробляв гроші Володимир Рубан на обмінах? Про таку ймовірність говорять з різних боків процесу. Але ані інші перемовники, ані родичі полонених, ані самі полонені на загал не конкретизують, чи платили перемовнику і скільки.

«Не впевнений, що ті, хто платили Рубану, про це скажуть, їм головне було повернути людину. Я чув, що хтось давав пляшку коньяку, а хтось згадував про тисячі доларів. Підтверджень цьому нема. Та й зараз яка вже різниця», - скаже батько одного з військових.

До того ж, могли платити і з тієї сторони, аби Рубан вигідно обмінював заарештованих СБУ прихильників «руського міра». 

Без перепустки

Саме Рубан організував поїздку нардепа Надії Савченко до Донецька на початку 2017 року (він виступав свідком на процесі Савченко у РФ, а до того намагався звільнити з Луганська). Вони разом передали посилки полоненим, які на той час утримувалась у Макіївській колонії. Там вони могли зустрітися майже з усіма полоненими.

У 2017 році Рубан та Савченко були фактично єдині, кому вдалося побачити полонених. Представники Міжнародного Червоного Хреста до них не допускалися, представники Тоні Фріш з ОБСЄ та Фіона Фрейзер з ООН були лише у кількох камерах.

Чому це вдалося Рубану? Очевидно, зв’язки Рубана на тій стороні були значно ширшими, ніж він використовував для обміну, – йому відкривалося багато дверей.

Якими шляхами той потрапляв до окупованого Донецька? Після поїздки Савченко зізналась:

«Переходила тими козячими стежками, по яких ходить і гуляє контрабанда, яку кришує СБУ».

У день обрання Рубану міри запобіжного заходу підтвердила:

«Я ніколи не перетинала «кордон» у машинах Рубана, я ходила пішки. Якими дорогами, колись покажу».

Після тієї поїздки СБУ позбавило Рубана перепустки на непідконтрольні території. Але, за нашою інформацію, він кілька разів після того відвідував полонених разом із Савченко. Востаннє - напередодні великого обміну 27 грудня 2017-го. Скільки разів їздив в інших справах – невідомо. За цей час не було відомо, що Рубану вдалося звільнити когось з військових чи цивільних.

Політична складова

Свідки обмінів, які проводив Рубан, говорять, що той мав стійкі та навіть дружні стосунки з деякими бойовиками. Він з ними бував на спільних застіллях та навіть розділяв їх ідеї про «громадянський конфлікт», «київську злочинну владу». Інколи доводилося чути, що за висловлюваннями Рубана можна порівняти з ватажками терористів. Та й сам Рубан не приховував зв’язки з бойовиками, зокрема, з Ігорем Безлером. Окрім того, спілкувався з «начальником розвідуправління «ДНР» Сергієм Дубінським на прізвисько «Хмурий», який причетний до падіння МН17. Останній факт робить з Рубана важливого свідка.

Звісно, діяльність перемовника – специфічна. Така людина має бути поза політикою, але на рівних говорити з усіма сторонами конфлікту. У випадку війни в Україні, перемовник має відчувати за собою підтримку держави.

Але Рубан перейшов рубікон, або навіть ніколи не хотів затримуватися за ним - його організація «Офіцерський корпус» згодом перетворилась на політичну партію. Її представники пішли на місцеві вибори, а сам Рубан балотувався у мери Києва у 2015 році.

Окрім того, прізвище цього перемовника пов’язували з іменами принаймні двох політиків.

Один з них - засновник партії УКРОП Геннадій Корбан.

В одному з інтерв’ю той назвав Рубана «своєю людиною». І тому підтвердженням можна вважати роботу бази «Офіцерського корпусу» у Дніпрі за часів Коломойського як керівника місцевої ОДА. Сам Рубан говорив, що їздив на Lexus міського голови Дніпра Бориса Філатова, а Геннадій Корбан надавав власний літак для перевезення поранених і полонених. До того ж, нині захисниками Рубана є Віталій Погосян та Андрій Смирнов, які до того захищали Корбана.

Другий політик – це лідер «Українського вибору» Віктор Медведчук. Зв’язки з ним куди глибші. Прізвище Рубана можна було знайти на офіційному сайті політичної сили.

«Рубан - людина Віктора Медведчука, - переконував ще у 2015 році вже згаданий Василь Ковальчук. - Медведчук свого часу і мене, і мою організацію афганців намагався заманити в свій «Український вибір». Я особисто три рази з ним зустрічався. У мене зберігся бланк типового договору, в якому зазначено його і моє ім'я. Він просив, щоб я його підписав. Я цього не зробив. Рубан же з радістю став співпрацювати».

До того ж, Рубан відомий своїми проросійськими поглядами. Його видавництво «Київська Русь» займалося друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Ці книжки розповсюджувалися у навчальних закладах на Донбасі.

Проросійських поглядів Рубан не позбувся і в останні роки. За даними «Медійної ініціативи за права людини», протягом 2014-2016 років фіксувалась підвищена активність російських ЗМІ з популяризації Рубана.

«Найбільша кількість публікацій про нього належить українському підрозділу медіагрупи «Російська агенція міжнародної інформації» - «РИА Новости-Украина» - близько 130 публікацій, - говорять у громадській ініціативі. - Також активними в поширенні початкових тематичних матеріалів, зокрема особистих інтерв’ю, є російські «ИТАР-ТАСС», «Lenta.ru», «KM.RU», «Русская весна» тощо. Крім того, російські ЗМІ використовували «генерал-полковника» в якості ньюзмейкера. Ви легко можете знайти заголовки на кшталт «Генерал-полковник ЗСУ Рубан повідомляє про те, що українська армія доцільно обстрілює територію Горлівки разом з мирним населенням».

Але на загал можна було помітити протистояння Рубана та Медведчука (наприкінці 2014 року СБУ призначило Медведчука своїм спецпредставником у гуманітарній підгрупі у Мінську), хоча вони і перебувають у різних вагових категоріях. Нині в «Українському виборі» говорять: «Жодної співпраці не було, жодних спільних проектів». А Рубан під час судового засідання стверджував:

«Немає у мене більшого ворога, ніж Медведчук. Перестаньте мене з ним пов’язувати».

Зрештою, і роль головного перемовника, і політичні амбіції, і зв’язки з терористами у випадку Рубана можуть свідчити про те, що ця людина не прагнула зупинятися на виконанні винятково гуманітарної місії, а переговорний процес для Рубана міг стати лише прикриттям для більш серйозних справ. Справ, до яких він не міг долучатися без згоди не лише по той, а й по цей бік лінії розмежування.

«Водій-перевізник»

«Я виконував роль водія, - сказав під час судового засідання Володимир Рубан. - Автомобіль, на якому я рухався, належить старшому офіцеру «Кедру». Він його придбав у Донецькій області і розпоряджався ним. Я його отримав лише для перетину кордону. У мене немає перепустки на перехід на непідконтрольну територію. Однак раніше я займався – і продовжую – обміном полонених. Усього у мене переходів через лінію фронту – більше ста сорока. Я маю досвід складних переходів і складних операцій».

Цікаве твердження Володимира Рубана. Чому людина, на яку збирають компромат з усіх боків, зокрема в СБУ, їде у мікроавтобусі через офіційний КПП без перепустки? Ще більш дивно чути, що така акуратна, обережна у висловлюваннях та діях людина навіть не поцікавилася, що везе у багажнику?

«Якось ми їхали на обмін на окуповану територію, і один з водіїв вирішив поїхати трохи в об’їзд колони, то Рубана це дуже обурило – жодну автівку з його колони не мали оглядати на блокпостах. Рубан лише вказував на авто, які прямували з ним», - говорить один із свідків поїздки перемовника в Донецьк 2014-го року.

Тобто, виходить, Рубан звик, що його не перевіряють. Про це ж знало його оточення. Тобто Рубану і не треба було навіть їздити «козячими стежками».

Тож, можна припустити, що Рубан знав, що везе зброю, робив це регулярно, а за його спиною стояли як впливові люди у високих кабінетах, так і ватажки першого ешелону серед терористів. По той бік серед них, наприклад, фейковий «чиновник» «ДНР» Олександр Тимофеєв на прізвисько «Ташкент». У Рубана з ним справді досить теплі стосунки. З цього боку – хтось, приміром, з МО чи СБУ.

Але для декого Рубан був зручним, а комусь – заважав.

Журналіст-розслідувач Олексій Бобровников, який вимушений був виїхати з України через погрози саме за розслідування щодо контрабанди на лінії розмежування, дивується, чому затримали саме Рубана, адже у схемах торгівлі зброєю задіяно дуже багато людей.

«Цікаво, що з усіх людей, задіяних в контрабанді, крадіжках, масовому вивезенні зброї із зони АТО, публічно звинувачений буде тільки Рубан. Цап-відбувайло дуже зручний для того, щоб зняти тінь з репутації інших контрабандистів і схемників, які досі користуються репутацією «захисників» і «героїв», - написав Олексій на своїй сторінці у Facebook.

Також він згадав про причетність до контролювання потоків саме Головного управління розвідки МО.

На цьому фоні цікавою є фраза Надії Савченко:

«Мені дуже не подобається війна спецслужб в Україні».

Тобто, можна припустити, що вона мала на увазі війну певних кіл працівників СБУ, представники якої затримували Рубана, та ГУР МО, з яким пов’язують діяльність перемовника.

Згаданий Рубаном «Кедр», припускають, - це майор Павло Балов з 8-ого окремого полку спеціального призначення ЗСУ з Хмельницького, що підпорядкований Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України. Двоє військових з цього підрозділу нині перебувають у полоні терористів у Луганську. Бойовики їх обвинувачують у ліквідації бойовика Армена Багіряна - «Баггі» - на замовлення головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Про це вони говорять на відео, записаному бойовиками. «Баггі», у свою чергу, приписують вбивство волонтера Андрія Галущенка, який працював над викриттям схем контрабанди у зоні АТО. Ймовірна причина скоєння злочину: «Баггі» мав своєрідний «бізнес» на лінії розмежування - пропускав вантажі й товари через умовний кордон на підконтрольну Україні територію, але мобільна група, у складі якої був Галущенко, заважала вести «бізнес». Що ж до «Кедра», то у розмові з журналісткою Ольгою Решетиловою він повідомив, що «це він ліквідував «Баггі». Навіщо? Можливо, аби заплутати справу Галущенко, який на той час вже багато дізнався про контрабанду в АТО. Самого ж «Кедра» називають ланкою у «бізнесі» ГУР МО, пов’язаному з транспортуванням та торгівлею нелегальними товарами - зокрема, зброєю.

Звісно, у випадку з Рубаном можна передбачити, що Павло Балов скаже, що він ніякий не «Кедр», або ж виконував важливе завдання контррозвідки, а його співпраця з Рубаном була лише наживкою, на яку перемовника було спіймано з арсеналом зброї.

Але не можна не зважати на цікаву деталь, про яку сказав Василь Грицак. Згаданий Mercedes-Benz Sprinter, на якому Рубан перевозив зброю, вже був помічений у листопаді минулого року зі зброєю. В обвинувальному акті йдеться, що перша партія зброї була привезена до в/ч 0553, тобто у Хмельницький, на базу того самого 8-го полку спецназу. За словами захисника Рубана Віталія Погосяна, особу, яка перевозила на цьому мікроавтобусі зброю, не було затримано.

Чому цього разу СБУ арештувала тільки Володимира Рубана і лише обіцяє затримання інших фігурантів? Невже у служби не було можливості "вести" підозрюваного до бодай можливих спільників, тих, хто мав отримати зброю, а надто до тих, хто мав узяти у руки міномет та обстріляти будівлю українського парламенту?

«Мало бути якомога більше трупів, якомога більше крові, йшлося про тисячі загиблих. Як говорили їх куратори з Москви, має бути багато крові і має бути хаос, внаслідок чого люди мають вийти на вулицю, а війська - повернутися і піти на Київ, аби показати, що в Україні громадянська війна», – сказав на брифінгу Василь Грицак.

Подібні заяви з вуст голови Служби безпеки без належного обґрунтування звучать несерйозно, хоча й жахливо. І саме у подібних твердженнях є зв'язок з Москвою. У столиці РФ, як і у інших містах, мешканці вже давно звикли, що вони живуть за умов можливих терористичних нападів. Тепер ця ідея прокручується в Україні. Страх – велика сила.

Насправді, якщо не зациклюватися на персоні Рубана, а узагальнити, то перемовник буде лише прикладом того, як можна заробляти на війні, і поясненням, чому та кому ця війна вигідна. Але поки всі обговорюють, чи міг Рубан вчинити подібний злочин, інші маскують очевидну річ: Україна має почати боротися з нелегальними потоками, зокрема, й зброї. Тож цей арешт, швидше за все, мав бути лише попередженням для інших, подібних до Рубана «діячів», аби вони не порушували встановлений «порядок».

І останнє питання: яким чином ситуація з Рубаном може вплинути на процес звільнення полонених? За ці три дні від доведених до відчаю родичів довелося почути:

«Нехай його вже обміняють на наших хлопців, хоч цим він може бути корисним».

Автор: Тетяна Катриченко